Жилой массив: Бортничи

Бо́ртничі — колишнє селище, на теперішній час є частиною міста Києва в Дарницькому районі.Назва села чітко відбиває рід занять перших поселенців, які в давні часи займалися бортництвом — збиранням у лісі меду диких бджіл з бортей. Найдавніші археологічні знахідки біля села належать до доби міді — бронзи та раннього заліза. Тут досліджувалися численні стародавні поселення та кургани, знайдено залишки бронзоливарної майстерні. 1508 року село Бортничі було куплено Київським Пустинно-Микільським монастирем у королівського толмача Солтана Албеєвича за 400 кіп грошей і, за свідченням ігумена цього монастиря Христофора Черницького, до початку 40-х років XVIII століття ні в чиєму іншому володінні не перебувало. У 1729–1731 роках у селі налічувалося всього 60 дворів. У 1765–1769 роках Бортничі належали Бориспільській сотні Київського полку. Пізніші відомості про село маємо з початку XX століття. За переписом 1926 року, Бортницька сільська рада належала до Броварського району. Напад гітлерівської Німеччини перервав мирне життя села. З перших днів війни Бортничі жили напруженим життям. Окупація тривала з 22 вересня 1941 року до 28 вересня 1943 року. За роки окупації відправлено в Німеччину 29 чоловік, закатовано 27 чоловік, спалено 572 хати. 187 жителів села нагороджено орденами і медалями. Одразу після визволення Бортничів постало невідкладне завдання відбудови зруйнованого війною і окупацією села. Кожний з повоєнних років був роком тяжкої праці. Село відбудовувалося. Утворено радгосп «Бортницький» овочево-молочного напрямку. За успіхи у восьмій п’ятирічці (1965–1970) радгосп нагороджено орденом Леніна. У селі два дитячі садки, три школи, лікарня, дві поліклініки, медпункт. У селі розміщувалося Бортницьке управління зрошувальних систем, введено вдію Бортницький завод з ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики. Робітників радгоспу «Бортничі» неодноразово нагороджувалися орденами і медалями за успішну роботу, серед них: Є.Ф. Кальченко — кавалер двох орденів Леніна